Бліц Франція

[gonchar]

Нарешті у мене з’явилось трішки часу, щоб описати нашу подорож до Європи цього літа. Намагатимусь вести розповідь стисло і лаконічно. І так, розпочинаємо.

Як завжди, назва туру від нашого туроператора, який ми вибрали, лаконічна: він називався «Бліц Франція». Подорож була розрахована на 6 днів за маршрутом: Львів – Будапешт – Дьор – Відень – Париж – Діснейленд – Зальцбург – Зальцкаммергут – Львів. Подорожуємо на комфортному автобусі. Цей тур мав два нічні переїзди і три ночівлі в готелях. Вирушаємо ми, як завжди, о 7 годині ранку від залізничного вокзалу міста Львова. Весь час групу супроводжує гід, наданий туроператором. Він допомагає туристам у всіх питаннях, які виникають під час поїздки.

Отже, одного теплого червневого дня наша група відправилась у напрямку міста Берегове, де ми мали проходити кордон. Приблизно через 4,5 години ми вже були на українсько-угорському кордоні. Цього разу проходження кордону для нас затягнулося на більше ніж 4 години. Причому більшість часу простояли на українській митниці. Дається взнаки наша бюрократія…

Десь біля 17 години ми нарешті в’їхали на територію Угорщини і помчали до її столиці – Будапешту. Дорога по якісному автобану тривала близько чотирьох годин і вже близько 21 години нашу групу чекав прогулянковий кораблик, на якому ми здійснили незабутню годинну подорож по річці Дунай. Дуже гарно було споглядати на численні архітектурні споруди, які просто сяяли світлом, підсвіченим ліхтарями. І все це ми спостерігали, сидячи на відкритій палубі, повільно смакували із келиха шампанське (входить у вартість прогулянки) та насолоджувались свіжим дунайським повітрям.

Будь ласка Увійдіть або Зареєструйтесь щоб побачити зображення.

Після прогулянки на кораблику наш автобус перевіз нас до міста Дьор, де вже близько опівночі ми поселилися на ночівлю у місцевому готелі.  Отак швидко і проминув перший день нашої подорожі.

Наступного дня, виспавшись і смачно поснідавши у готельному ресторані, ми мали ще нагоду з годинку прогулятись по невеликому, але дуже красивому і охайному місту Дьор

і вже о 10 годині ранку вирушили до столиці Австрії – міста Відень. Трішки більше двох годин дороги і ми вже прибули до величного Відня. Тут нас чекав вже місцевий гід, який провів для нас цікаву оглядову екскурсію по центральній частині старого міста, де зосереджені основні архітектурні та природні пам’ятки. Це той же палац Хофбург, Віденська опера, собор святого Стефана, площа Марії Терезії.

Ну і як же, будучи у Відні, не скуштувати запашної віденської кави та не спробувати їхнього фірмового яблучного штруделя?! Ми вже не вперше були у Відні, але це місто дуже притягує своєю красою та величчю, немов магнітом. Кожного разу ви знайдете для себе тут щось нове і незабутнє. Цього разу ми ще відвідали літню королівську резиденцію – палац Шонбурнн.

Це наскільки красиве та цікаве місце, для огляду якого мало навіть цілого дня! Тут крім величезного палацу-музею є також красивий парк, свій зоопарк, ціла система фонтанів та озер.

Дуже рекомендую всім до відвідання. Дуже вже не хотілося залишати таке прекрасне місце, але на 22 годину нас вже чекав автобус, на якому нам потрібно було здійснити нічний 1200 кілометровий переїзд до Франції. Це переїзд виявився не таким важким, як нам всім здавалося. Комфортний автобус, хороші німецькі автобани, і втома від дуже насиченого дня зробили свою справу і скоро всі туристи мирно собі позасинали у своїх кріслах. Якби не німецькі прикордонники, які чомусь надумали серед ночі перевірити наші паспорти, то всі так і проспали б до ранку.

Ранок третього дня ми зустріли в дорозі. Зупинялися лише на одній із французьких заправок, щоб зайти в туалет, умитися, перекусити та випити кави. Близько 14 години наша група вже прибула до передмістя Парижу, де ми заселилися до нашого готелю. Півгодинки на душ і переодягтися і ми вже їдемо у вагоні метро до північної частини міста. Тут, якраз біля відомого кабаре «Мулен Руж», 

нас вже чекає миловидна жіночка (наш гід), яка повела нас на екскурсію по кварталу Монмартр, який відомий як один із найстаріших паризьких кварталів. Пагорб Монмартр – найвища точка Парижу, з якого відкриваються найкрасивіші панорами на все місто.

Також тут знаходиться базиліка Сакре-Кер, одна з найпопулярніших пам'яток архітектури французької столиці. Споглядати на величезне місто звідси було справді дуже захоплююче. Після цієї екскурсії ми спустилися з пагорба, знову сіли на метро і переїхали вже до самого центру міста. Тут нас чекала ще одна цікавенна подія – прогулянка на кораблику по річці Сена, під час якої ми мали змогу побачити величезну кількість архітектурних пам’яток і послухати про кожну з них за допомогою аудіогіда. Яке ж там все красиве і величне!

Нажаль ми не мали змогу сповна насолодитися найвідомішою паризькою пам’яткою – собором Нотр-Дам де Парі. Він зараз на реконструкції після пожежі і майже весь огороджений. Але і через будівельні помости проглядається його краса.

Ну і, звичайно, як же обійтися без фото біля «візитівки» Парижу – Ейфелевої вежі! Це дійсно справжня красуня, яка так і притягує до себе. Особливо вона приваблює ввечері, коли включається ілюмінація і вона сяє різнобарвними вогнями.

Хочеться відмітити лише один негативний фактор, який нав’язувався при прогулянці по Парижу – це дуже сильне перевантаження міста населенням і туристами. Все таки це великий мегаполіс, який постійно перебуває у русі і складається враження перебування у великому мурашнику, місцями не дуже чистому.  

Незважаючи на нюанси, отримавши купу позитивного заряду від побаченого, ми вже пізно ввечері нарешті дістались до свого готелю. Але ще довго не могли заснути, подумки переживаючи побачене ще раз.

Вранці четвертого дня ми з прекрасним настроєм прокинулись, поснідали у готелі і вже, у передчутті чергової цікавинки зайняли місце у автобусі. Цього дня нас чекало справжнє занурення у чарівний і прекрасний світ, що має назву Європейський парк розваг «Діснейленд». Розташований він за 32 км від центру Парижу і займає величезну територію площею у 22,3 кв. кілометри. Це цілий комплекс парків відпочинку для всієї сім’ї.

Тут запросто можна провести цілий день і отримати масу задоволення. Окрім різноманітних атракціонів, тут є також багато кафешок і сувенірних магазинів. Словом, це суцільне величезне місто розваг! У такому місці важко стримати себе і не прокататися на різноманітних атракціонах, відчути себе знову як у дитинстві. Звичайно, ми теж не стрималися, щоб не спробувати свої відчуття на справжніх «американських гірках». Це було неперевершено!!!

 

Час пролетів дуже швидко і ось вже у 18 годині наш автобус вирушає у зворотну дорогу і бере курс до австрійського міста Зальцбург. Нас знову чекав знову нічний (протяжністю близько 1000 кілометрів) переїзд через всю Німеччину. Нам вдалося лише полюбуватися яскравою красою нічного Мюнхена.

І ось на п'ятий день нашої подорожі ми вранці о 8 годині приїхали до ще одного австрійського міста, відомого насамперед як батьківщина композитора Моцарта. Це невелике, але дуже колоритне місто, розташоване у північних Альпах. І ми всі відразу відчули це гірське повітря і побачили вдалині яскраво білі гірські вершини.

Так, це були ті самі Альпи! Цього дня у місті було якесь свято, тому ми прогулялися з екскурсією по майже безлюдним вулицям старого міста і насолоджувались його красою. Але далі нас чекало ще цікавіше…

Поки наш автобус і водії відпочивали, ми поїхали на іншому місцевому автобусі до гірського селища Зальцкаммергут. І ось тут перед нами постала така краса, яку мені ще не доводилось бачити жодного разу! Навкруги простягались бірюзового кольору озера, які обступили величні гірські масиви. А між всім цим розташовані різноманітні будиночки, які просто потопали у зелені. Це справді було мабуть найкраще місце на землі!

Сповнені враженнями від побаченого ми повернулись до Зальцбурга. І тут вже у самому центрі міста ми стали учасниками міського святкування. Прямо на центральній площі стояв сценічний майданчик, на якому показували своє мистецтво різні самодіяльні колективи. А навкруги стояли палатки, у яких готували різноманітні харчі та продавали напої. Ну як же було втриматись, щоб не спробувати місцевого пива і свіжих запашних ковбасок?!

Прогулявшись неквапно по місту, заглянувши до різноманітних сувенірних магазинчиків, ми дісталися до місця, де нас чекав наш автобус. І ось о 17 годині ми вже вирушаємо до місця нашої ночівлі – транзитного готелю у прикордонному угорському місті Мошонмадьяровар. Дістались готелю ми десь біля опівночі, але ще не одразу полягали відпочивати. Мабуть ще зо дві години ми обговорювали побачене за келихом вина.

І ось вже настав шостий (останній) день нашої подорожі. Цього дня ми вже мали спокійно повертатись до України через всю Угорщину, споглядаючи навколишні краєвиди. Що ми з успіхом і робили. Зупинялись лише на санітарні зупинки та аби щось поїсти. Вже біля 5 години вечора ми успішно перетнули кордон. На це раз це зайняло у нас рекордні 40 хвилин на обидва кордони. Тепер нас знову чекав проїзд по Закарпаттю, але тепер ми мали змогу порівняти наші рідні краєвиди із вже раніше побаченими. Зупинялися лише один раз на перевалі, щоб поїсти смачної солянки у придорожньому кафе. І вже пізно вночі, десь біля 2 години, ми благополучно прибули до Львова. А вранці всі ми вже їхали потягом додому.

Тепер окремо розкажу про ціни. Сам тур коштував 215 євро (включаючи оглядові екскурсії). Додатково оплачували екскурсії: кораблик по Дунаю – 18 євро, палац Шонбурнн - 14 євро вхідний квиток + проїзд на метро – 2 євро, кораблик по Сені – 14 євро, Діснейленд – 70 євро, поїздка в долину Зальцкамергут - 40 євро, проїзд у паризькому метро – 2,40 євро. Ціни на продукти у супермаркетах не набагато (десь відсотків на 20) вищі за наші, а на деякі основні продукти то такі ж, як у нас. Чашка кави і штрудель у центрі Відня – 7 євро, бокал пива і ковбаска у центрі Зальцбурга – 10 євро, сувенірні магніти – 3-5 євро.

Отакою було наше чергове знайомство з європейським життям та культурою. Маю надію, що буде можливість і надалі його пізнавати, адже так багато ще у світі цікавого. Головне не сидіти дома!!

 

 

 

[strelokr]

Спасибо за классное описание.  Успели увидеть нотр дам де пари до пожара

[nick_f]

Цікава розповідь! Дякую за інформацію.

Є пара запитань. Наскільки важко їхати(сидіти) в такому режимі? Чи були діти років 10 в автобусі, якщо були - як спримали подорож?

[gonchar]

Будь ласка Увійдіть або Зареєструйтесь щоб побачити посилання.

 Почну з другого. З нами їхали діти віком 11-15 років. Найменшому було трішки важко ходити. Але він по натурі звик мало гуляти, а лише сидіти зі смартфоном. Всі інші гуляли залюбки і навіть більше за дорослих. В автобусі зручні крісла, тому сидіти не важко. Спати також можна. Через кожні 2-3 години робиться санітарна зупинка на 10-15 хвилин. В основному на заправках, де є туалет, душ і кафешки.

[nick_f]

Дякую за інформацію.