Sens 2007 року.

[StanderBy]

Спробую приєднатися до тих, хто описує життя своїх авто.

Отже, цього літа (у червні 2012 року) я придбав Sens 2007 року випуску.

Придбав його в ідеальному стані (небитий-некрашений :~) ) у чоловіка своєї сестри.

Сестра з чоловіком живуть у Харкові, але в Полтаву до батьків приїздять часто, і якби з їх машиною ставалися якісь серйозні пригоди, я б про це, думаю, знав.

Тож коли сестра з чоловіком надумали купити собі більшу машину (Reno Logan MCV), то запропонували мені викупити в них їхній Sens.

Я спішно закінчив курси водіїв, і у червні поїхав до Харкова забирати авто.

Фінансові та реєстраційні процедури я наводити не буду, оскільки оборудка була сімейна, і ці процедури були дуже сильно спрощені. :~)

Отже на одометрі мого "нового" Sens-у при купівлі було 37 тис. км.

Перше, що мене вразило, так це наявність захисної плівки на склі, за яким знаходиться спідометр, та інші прибори. Я теж вирішив цю плівку не віддирати, але життя розпорядилось інакше (читайте далі).

Отже, переночувавши у Харкові, ми з зятем пішли у гараж (заздалегідь було обумовлено, що він супроводжуватиме мене до Полтави, і повернеться додому автобусом), він сів за кермо, і сказав, що вивезе мене з міста, і дасть руль вже перед виїздом на окружну. Я не сперечався, і сів за руль вже на Алексіївці (це спальний район Харкова), на окружній дорозі.

Шлях від Харкова до Полтави ми подолали без пригод, хоча, мушу визнати, присутність затя невимовно допомагала мені при проїзді кількох ділянок з ремонтом дороги, де я губився, не знаючи чи ще пропускати зустрічних, чи вже виїзджати на зустрічну полосу.

Завіз я зятя на дачу до батьків, а сам поїхав до своїх. Проїзд по Полтаві відібрав у мене більше сил ніж весь шлях з Харкова (жахливі світлофори, щільний потік машин, що рухається швидше ніж мій максимум у 40 км/г, і т.п.). Дружина якраз гуляла з дітьми у парку. Я припаркувався неподалік, біля магазину АТБ (руки трусяться, але щасливий що доїхав без пригод), і був радісно зустрітий моєю коханою та малечею.

Коротше, перше що зробив мій шестирічний синуля, залізши у салон, - безжально зідрав заводську плівку, яка 5 років вірою і правдою вкривала приборну панель. Я не те що завадити - зморгнути не встиг. Отак от "новий" Сенс став НАШИМ Сенсом.

Далі була "справжня" пригода. Дружина каже: "А давай поїдемо до монастиря, посвятимо машину". Не міг же я відповісти коханій, що в мене руки трусяться, що проїзд перехрестя для мене - це як стрибок через прірву (а ще я й атеїст, але зараз не про це). :~) Я ж лише перший день самостійно за кермом! Але я не з тих, хто легко визнає свої слабкості! :~)

Отож я погодився.

Ми не знали як проїхати до монастиря (ми живемо у протилежному від монастиря краю Полтави, та і дорога туди, треба сказати, дещо заплутана). Треба в когось спитати. Поруч стояли Жигулі, у яких сидів напівголий чоловік (таксист без всяких сумнівів). Ми почали його розпитувати про те, як проїхати до монастиря. Він намагається нам пояснити, а ми половини тих вулиць, що він називає, не знаємо. Ну, пояснив він нам як міг, ми подякували, і почали сідати у наш Сенс. Тут з магазину вийшла дружина цього таксиста. Я вже завівся, а він підходить, і каже що якраз буде їхати в напрямку монастиря, і ми можемо слідувати за ним.

Треба було бачити вираз мого обличчя коли я, почув що треба їхати ПО МІСТУ швидше ніх 40 км/г ЗА КИМОСЬ!!! Я був у такому шоці, що майже сказав "ТІЛЬКИ НЕ ШВИДКО! Я ПЕРШИЙ ДЕНЬ ЗА КЕРМОМ!". Але гордість взяла гору, і я лише гречно подякувавв, і міцніше стиснув руль.

Ну, я вам скажу, це була їзда!!!

Need for speed відпочиває. :~)

Які там знаки! Які там світлофори! Все, що я бачив - це лише задній бампер жигулів, за якими мені треба було триматися на шаленій швидкості у 60 км/г!

Трохи попустило мене вже тоді, коли ми заїхали на серпантин, що веде на монастирську гору. Таксист припаркувався біля монастиря, я поруч. Все як у тумані. Я навіть не помітив як діти випурхнули з машини і побігли у монастирський двір. Відправивши кохану за ними, я підійшов до таксиста спитати скільки я йому винен за доставку. Він сказав, що його дружина теж вирішила відвідати монастир, і гроші брати категорично відмовився.

Отака шалена пригода з релігійним забарвленням сталася в мій перший самостійний день за кермом. А тому, хто здвигне плечима і скаже: "Та хіба це пригода", варто згадати свій перший день за кермом, і уявити як воно проїхати в цей день через все місто на швидкості 60 км/г.

Машину ми похрестили без проблем - у них там прейскурант (зовсім недешевий). Батюшка навіть допоміг мені капот відкрити, бо я ще навіть не знав що туди треба руку підсовувати щоб гачечок відхилити. :~)

[fear911]

Вітаю з відкриттям.

Змінено 24 грудня, 2012 користувачем fear911

[jason_ua]

Вітаю!!! Пригода з покупкою непогано розписана!

[ssokolov]

Как для первого дня-неплохо! Поздравляю!!!

[Гость_D&B_]

Поздравляю. Пусть только радует!

[StanderBy]

Продовжу свій журнал.

З часу першої публікації я створив web-сайт (цікава, як виявилося, справа!), і вже розмістив там опис цієї пригоди з моїм Сенсом. Тим, хто хоче прочитати історію повністю, в усіх, так би мовити, барвах, прошу перейти сюди:

Будь ласка Увійдіть або Зареєструйтесь щоб побачити посилання.

.

Зараз я приведу стислий переказ того, що описав на сайті.

Тож, виїхали ми з Сенсом :~) на ставки, відсвяткувати Івана Купалу.

Коли вже стемніло, і час було рушати додому, я вирішив розвернутися на смужці трави, що пролягла між дорогою та ставком. Смужка ця була немала (десь метрів із п'ять завширшки), тож ніщо не віщувало біди. :~)

Я почав розвертатися задом до ставка. Це була подвійна помилка (див. аналіз нижче). І от коли я вже майже закінчив здавати назад, задні колеса раптом трохи просіли, а передок трохи піднявся. Виявилося, що найближча до ставка частина трав'яної смуги (десь пара останніх метрів) мала значний ухил у бік ставка, і мої задні колеса заїхали на цей ухил.

Я став на стоянкове гальмо (воно ще втримало машину). Спробував зрушити із стоянкового гальма (я це непогано навчився робити на курсах), але передні колеса таки зірвалися на пробуксовку, і машина посунулася ще нижче у напрямку ставка.

Дружина запропонувала вийти і підштовхнути, але я ж гордий (пам'ятаєте? :~) ), і від допомоги відмовився. Тож наступна спроба виїхати призвела до ще більшого сповзання у бік ставка.

Дружина з дітьми вийшли, я спробував знову рушити вперед, але всі мої подальші спроби видряпатися нагору призводили лише до того, що я нижче і нижче сповзав до води - стоянкове гальмо вже не тримало машину, і жінчині намагання штовхати наш Сенс ні до чого не призводили.

Рятуйте, потопаємо!!! :~)

Я хотів би проаналізувати основні свої помилки.

Перша і найголовніша полягає у тому, що я почав розвертатися задом до ставка. Якби я викручувався передом, то по-перше побачив би той клятий ухил, і не з'їхав на нього, а по-друге навантаження на передні колеса було б більше, і вони так легко не починали б буксувати при спробах повернутися на дорогу.

Друга помилка в тому, що я відмовився від допомоги дружини на початковому етапі, коли ситуація була найлегшою (тоді, коли навіть стоянкове гальмо ще тримало машину на місці).

Третя помилка в тому, що я намагався стартувати з першої передачі. Якби я стартував з другої, то двигуну було б важче зірвати колеса у пробуксовку.

Змінено 7 березня, 2013 користувачем StanderBy