Підтримуючи традиції наших клубних зустрічей, наша група любителів подорожей та активного відпочинку одного чудового весняного дня зустрілася у одному із славних куточків нашої мальовничої України, місті овіяному славою і величчю, столиці гетьманської Української держави місті Чигирин.

Розпочали ми нашу програму із відвідування Музею Богдана Хмельницького та послухали розповідь про його життя та роль у історії становлення гетьманської Української держави. Оглянули також гетьманську резиденцію.

Найцікавішим моментом стало підняття на Замкову гору, з якої відкривається надзвичайний краєвид на місто та навколишню природну красу. Та і сама гора вразила своєю величчю. Недаром саме її було використано для організації неприступного бастіону для оборони міста. На вершині гори встановлено величний монумент Богдану Хмельницькому. Також вражає збережений до наших часів бастіон Дорошенка. Оглянувши все це, ми вирушили далі.

Наступним пунктом нашої подорожі стала Іллінська церква в селі Суботів, побудована у 1653 році і де було поховано тіло Богдана Хмельницького. Саме цю церкву зображено на купюрі у 5 гривень.

Відвідали ми також і хутір Буда у Холодному яру, де росте могутній тисячолітній дуб, який ще називають дубом Максима Залізняка. Там же у місцевому кафе під назвою «Дикий хутір» ми скуштували смачного козацького кулішу. Щоправда смак знаменитих полтавських галушок, привезених нашими друзями із Полтави перевершив всі інші страви!

Далі наш шлях був у напрямку батьківщини Тараса Шевченка села Моринці. Про дорозі ми не змогли не зупинитись для фотографування у зовні непримітному місці, де встановлено знак «Географічний центр України».

Вже на вечір ми дісталися села Моринці, де зупинилися в садибі «Тарасові шляхи». І тут нас чекав дуже приємний сюрприз! Це виявився такий собі «ол інклюзів» по-українськи. Тут нам сподобалось все: житлові умови, смачна домашня їжа, різноманітні розваги для дітей, місце для «шашликопаті» та просто неймовірної краси природа. Досхочу повеселившись, ми всі завалились відпочивати.

Наступного дня, смачно поснідавши варениками, приготовленими господинею садиби, ми дружно вирушили в путь.

Спочатку заглянули до музейного комплексу "Батьківщина Тараса Шевченка" та зробили кілька фотографій.

Але найбільша несподіванка нас чекала у військово-патріотичному музеї села Шампанія! Здається у цьому сільському музеї започаткували незвичний для традиційних музеїв стиль проведення екскурсій. Там працюють дуже неординарні люди із прекрасним почуттям гумору. Та й сам музей відрізняється від інших насамперед тим, що тут не заборонено фотографувати експонати, брати їх до рук, приміряти на себе. Особливо це сподобалося дітям із нашої групи.

Після такої цікавої екскурсії відвідини батьківської хати-музею у Шевченковому для нас було занадто нудним і не цікавим.

Наступною зупинкою нашого автопробігу стала природня перлина села Буки, що на Маньківщині, відома як Буцький каньйон. Високі обвислі скали та невелика але норовиста річка Гірський Тікич справила на нас велике враження. Єдиним «мінусом» вражень від цього природнього заповідника стала надзвичайна навала туристів та автомобілів у цей вихідний день.

І вже під вечір ми переїхали до Умані і поселилися у вже відомому деяким нашим одноклубникам готельно-ресторанному комплексі «Шинок на околиці». Там же ми і «закріпили» наші враження про денну подорож. Настрій у всіх був таким піднесеним, що його навіть не змогли зіпсувати кухарі місцевого ресторану. 

Наступного ранку ми всі вирушили на екскурсію до нашої гордості - парку «Софіївка», де насолодилися прекрасними природними та рукотворними краєвидами.

Ну і завершальним етапом нашої подорожі стали відвідини одного «популярного магазинчика» біля заводу «Уманьпиво», після якого всі учасники роз’їхалися по своїх домівках.

Підводячи підсумок цій зустрічі, думаю, всі будуть одностайні  у думці, що якраз такий активний відпочинок і є найкращим способом підзарядитися позитивною життєвою енергією на довгий час. За ці три дні ми всі із малознайомих людей перетворилися у майже рідних. У автопробігу брали участь одноклубники із Києва, Кропивницького, Полтави, Хмельницького, Терновки та Умані. Така собі невелика, зате мобільна група з 18 дорослих і 8 дітей. Ми отримали масу задоволення і домовились продовжувати і надалі такий формат клубного життя.

До наступних зустрічей, друзі!!!